Головна 
В саквояж тренеру Початок та завершення тренінгу Майстер Меча. Тимур Гагин
В саквояж тренеру Початок та завершення тренінгу Майстер Меча. Тимур Гагин
П'ятниця, 16 березня 2012 15:56
Майстер Меча. Тимур Гагин
Давним-давно, в далекій-далекій країні у самих Синіх гір жив один молодий чоловік, який дуже хотів стати Майстром Меча. А за звичаями тієї землі, справжнім Майстром Меча міг стати тільки той, у кого був справжній Меч Майстра. Молодий чоловік дуже хотів стати Майстром, і він відправився по містах далекої країни у самих Синіх гір. Він хотів прийти до одного зі старих Майстрів Меча і попросити його:
- Великий Майстер! Слава про твої подвиги йде по всій країні. Ти бився у всіх великих битвах. Ти завжди перемагав, заслужив славу і пошану. Але тепер ти живеш в спокої, у тебе є все, що ти хочеш, і тобі більше не потрібен твій Меч - Меч Майстра. Продай його мені, або подаруй.
Молодий чоловік дуже сподівався, що хтось зі старих Майстрів відгукнеться на його прохання, і він відправився в дорогу і довго йшов, прямуючи до одного з великих міст, де, як він знав, жив старий Майстер Меча. Він йшов довго і увійшов у ворота. Він у всіх питав дорогу, і кожен з готовністю показував йому будинок, в якому жила ця людина - великий Майстер Меча, який пішов на спочинок. І юнак прийшов у його дім і звернувся до нього:
- Великий Майстер! Слава про твої подвиги йде по всій країні. Ти бився у всіх великих битвах. Ти завжди перемагав, заслужив славу і пошану. Але тепер ти живеш в спокої, у тебе все є, і тобі більше не потрібен твій Меч - Меч Майстра. Подаруй його мені, або продай.
Майстер Меча вислухав юнака, посміхнувся і відповів йому:
- Я б з радістю, але ти знаєш, цей меч тобі не підійде.
Молодий чоловік вклонився Майстру і знову вирушив у дорогу.
Він піднімався в гори, спускався в долини, він плив по річках, переправлявся через них і йшов далі. Він прийшов в інше місто, знайшов будинок старого Майстра Меча. Він увійшов в цей будинок і звернувся до Майстра:
- Великий Майстер! Слава про твої подвиги йде по всій країні. Ти бився у всіх великих битвах. Ти завжди перемагав і заслужив славу й пошану. Ти - справжній Майстер, це всі знають. Але тепер ти живеш в спокої, у тебе є все, і тобі більше не потрібен твій Меч - Меч Майстра. Продай його мені, або подаруй.
І старий Майстер Меча вислухав юнака, посміхнувся йому і відповів:
- Я б з радістю, але ти знаєш, цей меч тобі не підійде.
І знову вирушив у дорогу юнак, який дуже хотів стати справжнім Майстром Меча. Він ішов усе далі, знаходив старих Майстрів і звертався до них з однією і тією ж проханням:
- Великий Майстер! Слава про твої подвиги йде по всій країні. Ти бився у всіх великих битвах. Ти завжди перемагав і заслужив славу й пошану. І ось тепер, великий Майстер, ти живеш в спокої, у тебе є все, про що можна тільки мріяти, і тобі більше не потрібен твій Меч - справжній Меч Майстра. Продай його мені, або подаруй.
І раз за разом, вислухавши юнака, старі мудрі Майстри посміхалися і відповідали одне й те саме:
- Я б віддав, але ти знаєш, цей меч тобі не підійде.
І тоді молодий чоловік вирішив відправитися в гори, на пошуки таємних ковалів. Він йшов дні і ночі. Вставав зі сходом, лягав спати, коли сонце вже давно сіло. Він спав мало і все йшов і йшов далеко в гори. І нарешті він знайшов далеко в Синіх горах таємних ковалів і розповів про своє становище. Він попросив викувати йому меч, який би здавався справжнім Мечем Майстра. Ковалі вислухали його і відповіли:
- Ти хочеш стати Майстром, і тобі потрібен Меч. Добре.
І вони викували йому меч, який так само виблискував благородної сталлю, легко розтинав залізо, шовк або волосся, був чудово збалансований, покритий складною хитромудим карбуванням і виглядав як справжнісінький Меч Майстра. Юнак з радістю і вдячністю прийняв свій новий меч, вклонився таємним ковалям і відправився в дорогу.
Він бився в багатьох битвах і перемагав. Слава про нього розносилася все далі по далекій країні, випереджала його появу, приводила в захват друзів, вселяла повагу в серця супротивників. Він прожив багате, гідне життя і одного разу, нарешті, пішов на спокій, оселився в одному місті далекої країни і багато років жив спокійно і щасливо. І лише іноді, коли гості вихваляли його, справжнього Майстра Меча, йому ставало ніяково. Адже він-то знав, що у нього так і не було цього Меча Майстра.
І якось раз до нього прийшов незнайомий юнак. Він вклонився і сказав:
- Великий Майстер! Слава про твої подвиги йде по всій країні. Ти бився у всіх великих битвах. Ти завжди перемагав і заслужив славу й пошану. Ти - справжній Майстер, все це знають. І ось тепер ти живеш на спокої, у тебе є все, і тобі більше не потрібен твій Меч - Меч Майстра. Продай його мені, або подаруй.
Старий Майстер посміхнувся юнакові незрозумілою посмішкою і відповів:
- Я б з радістю, але ти знаєш, цей меч тобі не підійде.
... Ось така історія трапилася давним-давно, в далекій-далекій країні у самих Синіх гір.
Метафора активізує учасників семінару та надихає на практику:
Майстром стає той, у кого є досвід майстра. А для того, щоб набути досвіду, потрібно просто застосовувати на практиці отримані знання (викуваний ковалями меч). І робити це з інтересом до нехай маленьких, але результатів. А ще надійніше - з відчуттям і баченням власної місії.
Розподіляє відповідальність між тренером та учасниками.
У тренера - свій меч (свій досвід), але він не замінить учасникам їх власного, який учасники можуть придбати, практикуючись і ставлячи перед собою свої власні майстерні цілі (битися в битвах і перемагати).
Це потребує часу і власної відповідальності.
Метафора знімає обмеження:
Не боги горщики обпалюють. Ви, як і молода людина, починаєте з нуля.
І інші Майстра так само починали. У них вийшло, значить і у вас - вийде.
Це можливо.
- Великий Майстер! Слава про твої подвиги йде по всій країні. Ти бився у всіх великих битвах. Ти завжди перемагав, заслужив славу і пошану. Але тепер ти живеш в спокої, у тебе є все, що ти хочеш, і тобі більше не потрібен твій Меч - Меч Майстра. Продай його мені, або подаруй.
Молодий чоловік дуже сподівався, що хтось зі старих Майстрів відгукнеться на його прохання, і він відправився в дорогу і довго йшов, прямуючи до одного з великих міст, де, як він знав, жив старий Майстер Меча. Він йшов довго і увійшов у ворота. Він у всіх питав дорогу, і кожен з готовністю показував йому будинок, в якому жила ця людина - великий Майстер Меча, який пішов на спочинок. І юнак прийшов у його дім і звернувся до нього:
- Великий Майстер! Слава про твої подвиги йде по всій країні. Ти бився у всіх великих битвах. Ти завжди перемагав, заслужив славу і пошану. Але тепер ти живеш в спокої, у тебе все є, і тобі більше не потрібен твій Меч - Меч Майстра. Подаруй його мені, або продай.
Майстер Меча вислухав юнака, посміхнувся і відповів йому:
- Я б з радістю, але ти знаєш, цей меч тобі не підійде.
Молодий чоловік вклонився Майстру і знову вирушив у дорогу.
Він піднімався в гори, спускався в долини, він плив по річках, переправлявся через них і йшов далі. Він прийшов в інше місто, знайшов будинок старого Майстра Меча. Він увійшов в цей будинок і звернувся до Майстра:
- Великий Майстер! Слава про твої подвиги йде по всій країні. Ти бився у всіх великих битвах. Ти завжди перемагав і заслужив славу й пошану. Ти - справжній Майстер, це всі знають. Але тепер ти живеш в спокої, у тебе є все, і тобі більше не потрібен твій Меч - Меч Майстра. Продай його мені, або подаруй.
І старий Майстер Меча вислухав юнака, посміхнувся йому і відповів:
- Я б з радістю, але ти знаєш, цей меч тобі не підійде.
І знову вирушив у дорогу юнак, який дуже хотів стати справжнім Майстром Меча. Він ішов усе далі, знаходив старих Майстрів і звертався до них з однією і тією ж проханням:
- Великий Майстер! Слава про твої подвиги йде по всій країні. Ти бився у всіх великих битвах. Ти завжди перемагав і заслужив славу й пошану. І ось тепер, великий Майстер, ти живеш в спокої, у тебе є все, про що можна тільки мріяти, і тобі більше не потрібен твій Меч - справжній Меч Майстра. Продай його мені, або подаруй.
І раз за разом, вислухавши юнака, старі мудрі Майстри посміхалися і відповідали одне й те саме:
- Я б віддав, але ти знаєш, цей меч тобі не підійде.
І тоді молодий чоловік вирішив відправитися в гори, на пошуки таємних ковалів. Він йшов дні і ночі. Вставав зі сходом, лягав спати, коли сонце вже давно сіло. Він спав мало і все йшов і йшов далеко в гори. І нарешті він знайшов далеко в Синіх горах таємних ковалів і розповів про своє становище. Він попросив викувати йому меч, який би здавався справжнім Мечем Майстра. Ковалі вислухали його і відповіли:
- Ти хочеш стати Майстром, і тобі потрібен Меч. Добре.
І вони викували йому меч, який так само виблискував благородної сталлю, легко розтинав залізо, шовк або волосся, був чудово збалансований, покритий складною хитромудим карбуванням і виглядав як справжнісінький Меч Майстра. Юнак з радістю і вдячністю прийняв свій новий меч, вклонився таємним ковалям і відправився в дорогу.
Він бився в багатьох битвах і перемагав. Слава про нього розносилася все далі по далекій країні, випереджала його появу, приводила в захват друзів, вселяла повагу в серця супротивників. Він прожив багате, гідне життя і одного разу, нарешті, пішов на спокій, оселився в одному місті далекої країни і багато років жив спокійно і щасливо. І лише іноді, коли гості вихваляли його, справжнього Майстра Меча, йому ставало ніяково. Адже він-то знав, що у нього так і не було цього Меча Майстра.
І якось раз до нього прийшов незнайомий юнак. Він вклонився і сказав:
- Великий Майстер! Слава про твої подвиги йде по всій країні. Ти бився у всіх великих битвах. Ти завжди перемагав і заслужив славу й пошану. Ти - справжній Майстер, все це знають. І ось тепер ти живеш на спокої, у тебе є все, і тобі більше не потрібен твій Меч - Меч Майстра. Продай його мені, або подаруй.
Старий Майстер посміхнувся юнакові незрозумілою посмішкою і відповів:
- Я б з радістю, але ти знаєш, цей меч тобі не підійде.
... Ось така історія трапилася давним-давно, в далекій-далекій країні у самих Синіх гір.
Метафора активізує учасників семінару та надихає на практику:
Майстром стає той, у кого є досвід майстра. А для того, щоб набути досвіду, потрібно просто застосовувати на практиці отримані знання (викуваний ковалями меч). І робити це з інтересом до нехай маленьких, але результатів. А ще надійніше - з відчуттям і баченням власної місії.
Розподіляє відповідальність між тренером та учасниками.
У тренера - свій меч (свій досвід), але він не замінить учасникам їх власного, який учасники можуть придбати, практикуючись і ставлячи перед собою свої власні майстерні цілі (битися в битвах і перемагати).
Це потребує часу і власної відповідальності.
Метафора знімає обмеження:
Не боги горщики обпалюють. Ви, як і молода людина, починаєте з нуля.
І інші Майстра так само починали. У них вийшло, значить і у вас - вийде.
Це можливо.